Знання без Божого просвітлення є згубою

Автор, пишучи грецькою, розмірковує про зв'язок між світськими знаннями та духовним життям. Знання про себе, за його словами, вартніші за всі знання світу, проте зло починається в умі, коли він обертається лише навколо науки і віддаляється від Бога. Наука багато допомагає, але й багато затьмарює. Люди, які ставлять на перше місце внутрішнє формування, формування душі, а зовнішню освіту використовують для цієї внутрішньої мети, швидко змінюються духовно.

Якщо вони ще й духовно подвизаються, то допомагають багатьом людям, виводячи їх з тривоги про осуд і до небесної радості. Такі Божі люди можуть мати менше дипломів, але допомагають більше, бо мають багато благодаті, а не багато паперів. Інтелектуали, які мають у собі себе замість Бога, не можуть це осягнути, адже вони носять у собі безплідне світське знання з його світською духовною хворобою, а Святого Духа немає.

Святий Дух, пише він, не сходить механічними засобами; Він сходить Сам, коли знаходить у людині духовні передумови. Знання й освіта є добрими речами, але якщо вони не освячені, то стають загубленими речами. Бог дав людині розум, щоб знайти свого Творця. Європейці, за його словами, стерли розум, впали в замішання і йдуть до прірви, бо усунули Бога з свого життя.

Одні використовують розум для добра і створюють добрі речі, інші для руйнування. Світська логіка не має місця в духовному житті, бо чуда не можна пояснити логікою: їх просто живуть і вірять у них. Ангели й святі входять через вікно, ви їх бачите, розмовляєте з ними, і вони відходять; якщо спробувати дослідити це логікою, вона не працює. У тексті зазначено, що продовження є в коментарях.