о. Джон Браун про шлях Євангельської Православної Церкви до Православ'я
1:00:04
О. Джон Браун розповідає про свій шлях від консервативної пресвітеріанської сім’ї до Православної Церкви. Його батько, пресвітеріанський пастор, залишив деномінацію, коли секретар Генеральної асамблеї заявив, що віра у воскресіння Христа є необов’язковою. Браун та ще четверо майбутніх лідерів Євангельської Православної Церкви зустрілися в керівництві «Кампус Крусейд для Христа»; агресивна, орієнтована на результативність парацерковна ментальність сформувала їхній підхід, але вони пішли, бо Кампус Крусейд явно не був Церквою.
В Ісла-Вісті їхній єдиний лідер оголосив, що зруйнує вчення про Трійцю, навчаючи модалізму; Браун і о. Річард Баллью вийшли й більше не поверталися. У бібліотеці UCSB Баллью відкрив Отців Церкви; вони прочитали «Про втілення» св. Афанасія і спочатку вважали, що Православна Церква мертва і її треба відновити. О. Тед Войцік, посланий о. Олександром Шмеманом, зайшов до їхньої Академії св. Афанасія; після обіду вони зрозуміли, що їхня незалежна спроба закінчилася і почався справжній шлях до канонічного Православ'я. Константинополь їх відкинув; грецький архієпископ в Америці заявив, що Євангельська Православна Церква не існує, стоячи серед 17 її членів.
Через кілька днів Патріарх Ігнатій і Митрополит Филип прийняли їх. П’ять єпископів ЄПЦ добровільно відмовилися від своїх титулів, входячи до Антіохійської архієпархії, просячи лише бути звичайним антіохійським духовенством. Близько 3 000 людей зрештою прийшли до Православ'я через цей рух.
О. Джон розмірковує, що найважливішим рішенням, яке вони ухвалили, була відмова бути особливими. Він бачить нинішній наплив оглашенних, сотні в деяких парафіях, як відкладене здійснення його ранньої надії, що американці визнають Православ'я вигідною справою; він вважає теперішній рух богонатхненним, хоч потреба в більшій кількості духовенства залишається нагальним викликом.
Ключові моменти
- О. Джон народився в консервативній пресвітеріанській сім’ї; його батько був пресвітеріанським пастором, який залишив деномінацію, коли секретар Генеральної асамблеї заявив, що віра у воскресіння Христа є необов’язковою.
- Усі п’ять лідерів Євангельської Православної Церкви познайомилися в керівництві «Кампус Крусейд для Христа»; агресивна, орієнтована на результативність парацерковна ментальність сформувала їхній підхід, але вони пішли, бо Кампус Крусейд явно не був Церквою.
- В Ісла-Вісті їхній єдиний лідер оголосив, що зруйнує вчення про Трійцю, навчаючи модалізму; о. Джон і о. Річард Баллью вийшли й більше не поверталися.
- У бібліотеці UCSB о. Річард Баллью відкрив Отців Церкви; вони прочитали «Про втілення» св. Афанасія і спочатку вважали, що Православна Церква мертва і її треба відновити.
- О. Тед Войцік, посланий о. Олександром Шмеманом, зайшов до їхньої Академії св. Афанасія; після обіду вони зрозуміли, що їхня незалежна спроба закінчилася і почався справжній шлях до канонічного Православ'я.
- Константинополь їх відкинув; грецький архієпископ в Америці заявив, що Євангельська Православна Церква не існує, стоячи серед 17 її членів; через кілька днів Патріарх Ігнатій і Митрополит Филип прийняли їх.
- П’ять єпископів ЄПЦ добровільно відмовилися від своїх титулів, входячи до Антіохійської архієпархії, просячи лише бути звичайним антіохійським духовенством; близько 3 000 людей зрештою прийшли до Православ'я через цей рух.
- О. Джон бачить нинішній наплив оглашенних, сотні в деяких парафіях, як відкладене здійснення його очікування; він сподівається, що рух дозріє і що церква зможе забезпечити достатньо духовенства, щоб його підтримувати.