Преподобний Іларіон Великий: З Гази до пустелі, тікаючи від людської похвали

У дописі розповідається про життя преподобного Іларіона Великого. Він народився в язичницьких батьків у Таваті поблизу Гази в Палестині, і юнаком його відправили до Александрії на навчання. Там він увірував у Ісуса Христа і прийняв Святе Хрещення. Бажаючи віддати своє життя Богові, він пішов до єгипетської пустелі й став учнем преподобного Антонія Великого, навчаючись молитви, посту й духовної боротьби.

Потім він повернувся до Палестини й оселився в пустелі поблизу Гази, живучи в самоті. Демони нападали на нього страшними видіннями та спокусами, а він перемагав їх молитвою і знаменням Святого Хреста. Коли про його святість стало відомо, люди збиралися навколо нього за духовним керівництвом і зціленням, і в дописі його описано так: ким був святий Антоній для Єгипту, тим він став для Палестини.

Але Іларіон найбільше боявся людської похвали. Зі сльозами він говорив: «Горе мені! Я отримав свою нагороду на землі!» Щоб уникнути визнання, він постійно переходив з місця на місце, шукаючи тиші та спілкування з Богом. Він подорожував через Єгипет, Сицилію й Далмацію, а зрештою оселився на Кіпрі.

Близько 372 року, у віці приблизно вісімдесяти років, він помер у мирі. Його учень Ісихій пізніше переніс його чудотворні мощі до монастиря, який Іларіон заснував у Палестині. Допис завершується думкою, що найбільший духовний скарб — бути знаним і любленим Богом, а не викликати захоплення світу, і що найсвятіші душі часто шукають лише тиші, смирення й присутності Христа. Він закінчується молитвою: Преподобний отче Іларіоне, моли Бога за нас.