Orthodox Sound
YouTube
Під час молитви звершується певне таїнство: старець Єфрем про Ісусову молитву
11:09
Про що це відео
Старець Єфрем Аризонський описує чин нічної молитви, переданий йому його духовним отцем, старцем Йосифом Ісихастом, у роки їхнього пустельного життя. Ченці прокидалися близько заходу сонця, пили трохи кави й усамітнювалися по келіях для нічного чування. Старець Йосиф навчав живити розум іменем Христа раніше, ніж туди увійдуть інші помисли, попередньо підготувавши серце пам'яттю про смерть, гріховність, суд і вічність, без усяких уявних образів.
Молитва поєднується з увагою та диханням, а розум необхідно невпинно повертати з блукань. Старець Єфрем застерігає, що зайві балачки та розсіяність удень розтрачують плоди молитви, подібно до необачно перекинутої дійниці з молоком. Він описує молитву як зустріч, що часом супроводжується сльозами, і нагадує, що жодна техніка не може створити благодать: ми лише готуємо посудину, а наповнює її Бог, коли зволить.
Ключові моменти
- У пустелі ченці прокидалися близько заходу сонця, пили трохи кави, щоб не спати, і кожен усамітнювався у своїй келії для нічного чування, полишаючи всі денні справи та бесіди.
- Старець Йосиф учив спершу готувати серце: згадувати про закінчення земного життя, свою гріховність, Божий суд і вічність, без жодних уявних картин, доки серце не пом'якшиться і не відчує сокрушення.
- Потім починається молитва: «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене». Розсіяний розум збирається і спрямовується всередину, відкликається від розтікання, щоби пильно перебувати в призиванні Христа.
- Старець Єфрем описує чернечий спосіб з'єднання молитви з увагою в серці та диханням, але застерігає: розум не повинен малювати образ Христа чи Божої Матері — достатньо імені Христового.
- Ворог чинить опір молитві, бо вона будує духовну фортецю, тому брань починається ще до самого молитовного правила: перші думки, розмови, пусті слова та денні враження — усе має значення.
- Старець Єфрем наводить приклад чоловіка, який подоїв корову, а потім недбало штовхнув дійницю: можна ревно трудитися в молитві, а потому розсіяти все через пусті балачки, неуважність і безтурботне життя.
- На заході сонця старець Йосиф не терпів жодних розмов; він жестом велів учневі йти, заходив до своєї келії і, як свідчить старець Єфрем, занурювався у власне серце, перебуваючи так годинами й іноді виспівуючи журливі, покаянні гімни для відпочинку розуму.
- Старець Єфрем уподібнює заспокоєний ум, що тягнеться до Бога, духовному магніту або зустрічі двох закоханих після років розлуки: сльози ллються тому, що серце зустріло Того, для Кого воно було сотворене.
Старець Єфрем Аризонський згадує вчення про молитву, яке він прийняв від старця Йосифа Ісихаста в роки їхнього життя в пустелі. Ченці прокидалися близько заходу сонця, пили трохи кави, щоб прогнати сон, і кожен усамітнювався у своїй келії для нічного чування, залишаючи позаду денні клопоти й розмови. На заході сонця старець Йосиф не дозволяв жодних розмов; він жестом відпускав учня, заходив до своєї келії та, як описує старець Єфрем, сходив у власне серце, перебуваючи там годинами й часом співаючи жалобні, зворушливі піснеспіви, аби дати відпочинок розуму.
Старець Йосиф навчав їх перед молитвою готувати серце: пам'ятати про кінець земного життя, свою гріховність, Божий суд і вічність, не утворюючи в уяві жодних образів, доки серце не пом'якшиться і не прийде умилення. Тоді починається молитва: «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене». Блукаючий розум збирається і спрямовується всередину, відкликається від розсіяності, щоб перебувати уважним до призивання Христа.
Чернече діяння поєднує молитву з увагою в серці та з диханням, проте старець Єфрем застерігає, що розум не повинен малювати образ Христа чи Божої Матері; імені Христового достатньо.
Він попереджає, що пусті розмови та неуважність протягом дня розхлюпують зібране молитвою, подібно до того, як людина надоїть молока, а потім перекине дійницю. Ворог противиться молитві, тому що вона зводить духовну фортецю, отже боротьба починається ще задовго до ставання на молитву — з перших думок і слів нового дня. Старець Єфрем описує молитву як зустріч, що часом супроводжується сльозами, водночас наголошуючи, що жодна техніка не здатна штучно викликати благодать: ми лише готуємо посудину, а Бог вирішує, коли її наповнити.
За його словами, під час молитви звершується певне таїнство, яке неможливо повною мірою передати звичайними словами.
Головні думки
- Ченці в пустелі прокидалися близько заходу сонця, пили трохи кави й усамітнювалися у своїх келіях для нічного чування.
- Старець Йосиф навчав готувати серце пам'яттю про смерть, гріх, суд і вічність, не утворюючи в уяві жодних образів, доки не прийде умилення.
- Ісусова молитва поєднується з увагою в серці та з диханням, проте розум не повинен малювати образ Христа чи Божої Матері; імені Христового достатньо.
- Пусті розмови та неуважність протягом дня розхлюпують зібране молитвою, як людина, що надоїла молока, а потім перекинула дійницю.
- Жодна техніка не здатна штучно викликати благодать: ми готуємо посудину, а Бог вирішує, коли її наповнити.