Яків, син Алфеїв: чому Православна Церква відрізняє його від Якова Праведного

9 жовтня є днем пам'яті святого апостола Якова, сина Алфеєвого, якого Східна Православна Церква шанує як одного з перших дванадцяти апостолів, обраних Ісусом Христом.

Автор пояснює, що Православне Передання ототожнює Якова з рідним братом святого євангеліста Матвія, який раніше був митарем Левієм, оскільки обидва згадуються як сини Алфеєві. Церква вшановує його 9 жовтня та знову 30 червня на Соборі дванадцяти апостолів.

Далі автор переходить до богословського розрізнення в православній мариології та Переданні. Яків, син Алфеїв, є іншою особою, ніж Яків, брат Господній, також званий Яковом Праведним. Автор зазначає, що західні традиції часто змішують їх, тоді як Православна Церква тримає їх окремо, з різними днями пам'яті.

Яків Праведний написав новозавітне соборне послання і був першим єпископом Єрусалимським. Його визнають сином святого Йосифа Обручника від першого шлюбу. Син Алфеїв, навпаки, зараховується строго до числа дванадцяти.

Автор описує життя Якова під час земного служіння Христа. Він близько слідував за Учителем, слухав Його слова, був свідком Його чудес, бачив Його страждання, Воскресіння та Вознесіння. Він був разом з іншими учнями у горниці в день Пʼятидесятниці й отримав Святого Духа у вигляді вогненних язиків. Автор пише, що ця сила перетворила його на сміливого «рибалку народів».

Після Пʼятидесятниці Священне Передання свідчить, що Яків подорожував разом з іншими учнями, передусім зі святим Андрієм Первозваним. Він проповідував в Юдеї, Едесі, Газі та Елевтеropолі, проголошуючи Христа, руйнуючи язичницькі ідоли та виганяючи злих духів. Засуджений до мученицької смерті у 62 році за Р. Х., він був розп'ятий, наслідуючи страждання свого Спасителя і скріпивши своє земне свідчення власною кров'ю.