Преподобний Іларіон Великий, засновник палестинського чернецтва

У дописі вшановується пам’ять преподобного Іларіона Великого 21 жовтня. Народився 291 року від Р. Х. у Таваті поблизу Гази в язичницькій сім’ї, вирушив до Александрії на навчання, навернувся до християнства, прийняв хрещення й дізнався про преподобного Антонія Великого. Натхненний ним, він розшукав Антонія в єгипетській пустелі й став його учнем.

Оскільки до Антонія приходили величезні натовпи по зцілення й благословення, Іларіон повернувся на батьківщину, щоб знайти тиху самотність. Знайшовши батьків мертвими, він роздав спадок бідним і у п’ятнадцять років відійшов у пустелю поблизу Маюми. Носив волосяницю й шкіряний одяг, їв фіги, сочевицю й сухий хліб, і боровся з сильними спокусами, тілесними пристрастями та демонськими примарами через безперервну працю, піст і палку молитву.

Бог дарував йому духовне розпізнавання та силу виганяти нечистих духів і безкоштовно зцілювати хворих. Коли до його келії почали приходити тисячі паломників, руйнуючи його самотність, під його керівництвом по всій Палестині виникли численні монастирі, започаткувавши впорядковане, суворе аскетичне життя. Як Антоній для Єгипту, так Іларіон став для Палестини. Щоб утекти від слави, він провів останні роки, переходячи до Єгипту, Сицилії та Далмації, де й спочив близько 371 року від Р. Х. у віці вісімдесяти років.

У дописі також подано описи фресок та ікон, що зображають Іларіона, зібрання єпископів у печері, святих Богоотців, Андрія, Анну, Богородицю, Христа, Костянтина та святого Стефана.