Святий Яків, Брат Господній: перший єпископ Єрусалимський

У дописі вшановується святий апостол Яків, якого називають Братом Божим (Адельфотеос) і Яковом Праведним, 23 жовтня. У православній традиції він — син Йосифа Обручника від попереднього шлюбу, отже, зведений брат Ісуса Христа, і Церква ретельно відрізняє його від інших апостолів на ім’я Яків, а саме Якова, сина Зеведеєвого, та Якова, сина Алфеєвого.

З юності він вів суворе аскетичне життя, утримуючись від олії та тваринних жирів, живучи на хлібі й воді, і так багато молився на колінах, що його шкіра затверділа, як у верблюда. Після Вознесіння він став першим єпископом Єрусалима, служачи тридцять років. Він головував на Єрусалимському соборі, описаному в Діях 15, де його судження скерувало ранню Церкву щодо язичників, які увірували.

Навіть юдейські старійшини поважали його бездоганність і називали його Яковом Праведним. Апостол Павло зазначає про особисте явлення воскреслого Христа Якову в 1 Коринтян 15:7. Близько 63 року н. е. юдейська влада, розлючена його проповіддю про воскресіння, скинула його з вершини Храму. Він вижив після падіння, став на коліна й молився за своїх гонителів, і його каменували; валяльник завдав останнього удару києм.

Супровідні зображення показують грецькі написи, які називають його святим Адельфотеосом, зокрема фрагмент рукопису Євангелія та літургійний текст, який читається: «Святий апостоле і Якове, Брате Господній, і пам’ятай свою смерть, і ми сповідуємо твоє воскресіння. Робіть це, щоб ви не забули мене. Бо щоразу, як ви їсте цей хліб і п’єте цю чашу, ви будете проголошувати смерть Сина Людського і сповідувати Його воскресіння, аж доки Він не прийде».

На фресці зображено святого, якого вражають, а інший напис називає святу церкву отця Павла в Єрусалимі та святого Луки.