Свята Єлизавета Феодорівна: царствена черниця, замучена більшовиками
У дописі розповідається про життя великої княгині Єлизавети Феодорівни, старшої сестри імператриці Олександри Російської. Відома в Москві своєю благодійною працею серед бідних, вона відповіла на вбивство свого чоловіка, великого князя Сергія Олександровича, у 1905 році, відвідавши революціонера-вбивцю у в'язниці, простивши його, давши йому Євангеліє та подавши цареві Миколі II прохання про помилування.
Потім вона зреклася свого багатства, стала черницею і заснувала обитель святих Марфи і Марії, де вона та її сестри доглядали хворих і знедолених. Після більшовицької революції її заарештували як Романову і як релігійну провідницю. У липні 1918 року більшовицькі охоронці кинули її та кількох царських родичів живими до покинутої шахти поблизу Алапаєвська і кинули вслід гранати.
Свідки та деякі з убивць згодом розповідали, що чули спів піснеспівів із глибини. Через місяці Біла армія знайшла тіла. Її останки перевезли до Єрусалима й поховали в церкві Марії Магдалини на Оливній горі, місці, яке вона обрала. Російська православна церква за кордоном прославила її як святу 1981 року, а Московська патріархія — 1992 року. Допис завершується запитанням до читачів, чи чули вони про неї.
Ключові моменти
- Єлизавета була старшою сестрою останньої російської імператриці й була відома по всій Москві своєю добротою до бідних.
- 1905 року революціонер кинув бомбу, яка вбила її чоловіка.
- Через кілька днів після вбивства вона прийшла до в'язничної камери вбивці, сказала йому, що прощає його, дала йому примірник Євангелія й благала царя зберегти йому життя.
- Потім вона роздала всі свої коштовності, стала черницею й відкрила обитель, де вона та її сестри доглядали хворих і бідних.
- Після того як більшовики захопили владу 1917 року, вони переслідували її і як члена царської родини, і як релігійну провідницю.
- Влітку 1918 року більшовики відвезли її та кількох царських родичів до покинутої шахти в горах, зіштовхнули їх живими в стовбур і кинули вслід гранати.
- Деякі з убивць згодом присягалися, що досі чули, як вона співає піснеспіви з дна шахти.
- Через кілька місяців Біла армія відбила цю місцевість, знайшла тіла, а її тіло перевезли до Єрусалима до церкви на Оливній горі, де вона, за її словами, хотіла бути похованою; тепер Православна церква вшановує її як святу.