Мозаїка, яка врятувала Церкву Різдва Христового в 614 році
Церкву Різдва Христового у Вифлеємі збудували в 320-х роках імператор Костянтин та його мати Олена над печерою, де народився Ісус. У Вифлеємі стайні часто були печерами, бо місто розташоване на вапнякових пагорбах, тому православні ікони зображають Христа народженим у печері, а не в дерев’яній стайні. Церква пережила два вторгнення. У 614 році Перська імперія спалювала церкву за церквою в цьому краї, але коли воїни дійшли до Церкви Різдва Христового, вони побачили мозаїку трьох волхвів, одягнених у перський одяг.
Християнське передання стверджує, що волхви були священиками з Персії, тож воїни впізнали своїх людей і залишили церкву стояти. Трохи більш ніж через двадцять років війська нової ісламської імперії захопили Святу Землю, і халіф Омар пообіцяв, що церква залишиться в християнських руках, тож її знову не чіпали. Прабабуся й прадідусь оповідача були християнами з Вифлеєму, частиною громади, чия присутність там триває століттями.
У 1922 році майже дев’ять із десяти мешканців Вифлеєму були християнами-палестинцями; сьогодні ця частка становить менше ніж один із шести. Православні християни досі збираються в церкві на богослужіння, схиляючись, проходять через двері смирення, щоб дістатися базиліки.
Ключові моменти
- Костянтин і його мати Олена збудували церкву в 320-х роках над печерою, де народився Ісус.
- У Вифлеємі стайні часто були печерами, бо місто розташоване на вапнякових пагорбах, тому православні ікони зображають Христа народженим у печері, а не в дерев’яній стайні.
- У 614 році Перська імперія вторглася й спалювала церкву за церквою, але коли воїни дійшли до Церкви Різдва Христового, вони побачили мозаїку трьох волхвів, одягнених у перський одяг; оскільки християнське передання стверджує, що волхви були священиками з Персії, вони залишили церкву стояти.
- Трохи більш ніж через 20 років війська нової ісламської імперії захопили Святу Землю, але халіф Омар пообіцяв, що церква залишиться в християнських руках, тож її знову не чіпали.
- У 1922 році майже дев’ять із десяти мешканців Вифлеєму були християнами-палестинцями, а сьогодні — менше ніж один із шести, але вони досі вклоняються, проходячи через двері смирення, щоб молитися в тій самій церкві.
- Ця історія — данина пам’яті прабабусі й прадідуся оповідача, які були християнами-палестинцями з Вифлеєму.