Мандиліон: чудесний Самообраз Христа

Стаття досліджує Образ Нерукотворний (Ахіропоетос) — одну з найшанованіших і найзагадковіших святинь християнства. Згідно з давнім переказом, цар Едеси Авгар, страждаючи від хвороби, написав листа до Ісуса, просячи зцілення. Христос у відповідь приклав полотно до Свого обличчя, залишивши на ньому чудесний відбиток — Мандиліон, — який Він і відправив цареві.

Образ приніс зцілення і став паладіумом (захисницею) міста Едеса. Наратив простежує шлях святині: століттями вона була захована в мурі міста, була знову знайдена після видіння, пізніше перенесена до Константинополя у 944 році, а зрештою зникла під час пограбування міста хрестоносцями Четвертого хрестового походу в 1204 році. У статті розглядається богословське значення образу, створеного не людськими руками, — божественного самоявлення, яке утверджує Втілення й становить підвалину православного вчення про ікони.

Також згадується вплив Мандиліона на пізніші нерукотворні образи, зокрема Туринську плащаницю та Плат Вероніки, і його тривала роль у літургійній пам'яті, особливо у свято перенесення Образа (16 серпня). Міркування показують, як ця святиня поєднує історію, таїнство і шанування, втілюючи православне переконання, що невидимий Бог став видимим у Христі, і що матерія може нести благодать.