Eastern Orthodoxy Daily He/Who/Is — Instagram

Prayer Orthodoxy ® разом з Eastern Orthodoxy Daily He/Who/Is, ☦️An Orthodox Blog☦️ Instagram 3 години тому

Колись вівця світу, тепер — Його: коротке сповідання віри

Автор пише коротке особисте сповідання про відмову від бажання пристосовуватися до натовпу. Він стверджує, що більше не йде за натовпом, а йде за Христом, і більше не шукає схвалення від людей, а шукає прийняття від Нього. Автор додає, що більше не живе для цього світу, але живе для Його Царства, і описує своє колишнє життя як життя вівці світу — на противагу тому, що тепер він належить Христу. Допис завершується словом «Амінь» та низкою…

Автор пише коротке особисте сповідання про відмову від бажання пристосовуватися до натовпу. Він стверджує, що більше не йде за натовпом, а йде за Христом, і більше не шукає схвалення від людей, а шукає прийняття від Нього. Автор додає, що більше не живе для цього світу, але живе для Його Царства, і описує своє колишнє життя як життя вівці світу — на противагу тому, що тепер він належить Христу.

Допис завершується словом «Амінь» та низкою символів, серед яких є хрест. Обговорення у гілці відсутнє; допис є окремим свідченням особистої відданості без відповідей, запитань чи будь-якого подальшого контексту. Мова скрізь пряма й ствердна, побудована на низці протиставлень: натовп проти Христа, прийняття людьми проти прийняття Ним, цей світ проти Його Царства, бути вівцею світу проти того, щоб бути Його.

Автор більше не йде за натовпом, а слідує за Христом.
Він шукає прийняття від Христа, а не від людей.
Він каже, що більше не живе для цього світу, а живе для Його Царства.
Він описує себе в минулому як вівцю світу, а тепер — як того, хто належить Христу.
Допис є окремим сповіданням віри без обговорення чи відповідей.

Eastern Orthodoxy Daily He/Who/Is Instagram 8 годин тому

Чотирнадцять Православних Церков і катехизм, призначений не для всіх

Доповідач, православний християнин, починає з того, що втомився від певного стилю католицької апологетики, яку він називає «папською апологетичною халтурою». Далі він наводить структурний аргумент щодо устрою Церкви. На його думку, єдиної Східної Православної Церкви не існує; їх є 14 — по одній на кожного патріарха, і кожна має власну структуру. Він протиставляє це католицькій стороні, де «Катехизм Католицької Церкви», проголошений Іваном Павлом…

Доповідач, православний християнин, починає з того, що втомився від певного стилю католицької апологетики, яку він називає «папською апологетичною халтурою». Далі він наводить структурний аргумент щодо устрою Церкви. На його думку, єдиної Східної Православної Церкви не існує; їх є 14 — по одній на кожного патріарха, і кожна має власну структуру.

Він протиставляє це католицькій стороні, де «Катехизм Католицької Церкви», проголошений Іваном Павлом II, слугує загальним авторитетним джерелом. Він стверджує, що назва книги вводить в оману і що її слід називати катехизмом Римо-католицької церкви, оскільки вона написана для римо-католицьких читачів, а не для всіх католиків. Доповідач передбачає заперечення про те, що католики зобов’язані визнавати катехизм як вищий за авторитетом порівняно з іншими джерелами вчення, і відповідає, що самі католики так себе і власну традицію не сприймають.

Таким чином, дискусія зводиться до двох питань: як влаштовані Православні Церкви по відношенню до своїх патріархів і як діє авторитет катехизму всередині католицизму. Думка доповідача полягає в тому, що порівняння двох традицій часто спотворює обидві сторони: Православ'я розглядається як єдине централізоване тіло, а катехизм — як загальнообов’язковий звід правил, тоді як, за його словами, жоден із цих описів не відповідає самоусвідомленню відповідних традицій.

Допис оформлено як скаргу на апологетичний контент, який, на його думку, постійно повторює ці неточності.

Доповідач каже, що втомився від католицького апологетичного контенту, який він називає папською апологетичною халтурою.
Він стверджує, що немає єдиної Східної Православної Церкви, а є 14 — по одній на кожного патріарха, кожна з власною структурою.
Він стверджує, що «Катехизм Католицької Церкви», проголошений Іваном Павлом II, мав би називатися катехизмом Римо-католицької церкви, тому що він написаний для римо-католицьких читачів.
Він очікує заперечень щодо того, що католики мусять приймати катехизм як обов’язковий понад інші авторитети.
Він відповідає, що самі католики так себе не сприймають.

Ключові моменти

0:00 Немає єдиної Східної Православної Церкви; їх є 14, відповідно до кількості патріархів.
0:00 «Катехизм Католицької Церкви» був проголошений Іваном Павлом II і має називатися катехизмом Римо-католицької церкви, оскільки він написаний для римо-католицьких читачів.
0:00 Доповідач очікує заперечень, що католики мусять приймати катехизм понад усе інше, і каже, що це не є католицьким самоусвідомленням.

Eastern Orthodoxy Daily He/Who/Is Instagram 19 годин тому

Єдність без істини не є справжньою єдністю

Автор стверджує, що християнська єдність не може ґрунтуватися на догматичних компромісах або на твердженні, що всі віросповідання та вчення однаково істинні. З цієї точки зору Православна Церква покликана зберігати апостольську віру, обстоювати євангельську істину та залишатися вірною тому, що було передано через Священне Передання. Допис застерігає від використання любові та єдності як приводу для відмови від істини, і завершується…

Автор стверджує, що християнська єдність не може ґрунтуватися на догматичних компромісах або на твердженні, що всі віросповідання та вчення однаково істинні. З цієї точки зору Православна Церква покликана зберігати апостольську віру, обстоювати євангельську істину та залишатися вірною тому, що було передано через Священне Передання.

Допис застерігає від використання любові та єдності як приводу для відмови від істини, і завершується ствердженням, що єдність без істини не є справжньою єдністю. Цей текст є радше коротким сповіданням віри, ніж гілкою для обговорення: він викладає позицію щодо екуменізму та догматичного релятивізму, не посилаючись на конкретні події, документи чи діалоги.

Його головні тези полягають у тому, що істина та єдність нероздільні, що компроміс у віровченні є хибним шляхом до єдності, і що вірність Священному Переданню є важливішою за згоду будь-якою ціною.

Християнська єдність не може будуватися на догматичних компромісах чи на переконанні, що всі віри однаково істинні.
Православна Церква покликана зберігати апостольську віру та істину Євангелія.
Вірність ученню, переданому через Священне Передання, подається як обов'язок.
Любов і єдність не повинні ставати виправданням для відступу від істини.
Автор підсумовує, що єдність без істини не є справжньою єдністю.