Те, що вами керує, стає вашим паном: про рабство гріху і справжню свободу

Автор роздумує над застереженням святого Павла, що не все, що ми вільно обираємо, залишає нас вільними, — істина, яку багато людей усвідомлюють лише після багатьох років боротьби з гріхом. Звичка може початися з похоті, порнографії, алкоголю, азартних ігор, жадібності, гніву, заздрощів або постійної потреби задовольняти власні бажання.

Спочатку ми віримо, що все контролюємо і можемо зупинитися, коли завгодно, але поступово вибір стає звичкою, а звичка може стати тим, чому ми відчуваємо себе безсилими опиратися. Це те рабство гріху, про яке застерігає святий Павло, з посиланням на Римлян 6:16. Автор пояснює, що в Православній Церкві ці неупорядковані бажання називаються пристрастями, і чим більше ми їх годуємо, тим сильніше вони заволодівають нашим серцем.

Христос прийшов не лише сказати, що гріх — це зло; Він прийшов визволити нас від його влади. Автор називає засоби цієї свободи: молитва, піст, Сповідь, Свята Євхаристія та щире зусилля змінити своє життя, через які ми відвертаємося від того, що нас поневолює, і повертаємося до Бога. Боротьба нелегка. Деякі звички долаються роками, і часом ми знову падаємо в ті самі гріхи, від яких намагаємося відійти.

Але падіння не означає капітуляції. Справжня свобода — не робити все, чого вимагають наші бажання; це коли вони вже не панують над нами. Автор завершує запитанням до читача: чи я керую своїми бажаннями, чи мої бажання керують мною? Молитва просить Христа дати нам сили визволитися від усього, що відділяє нас від Нього.