Діти як благословення в православному християнському житті

Автор стверджує, що в православному християнському житті діти є благословенням, а не тягарем. Пост починається з опису краси, коли чуєш дитячий сміх у церкві, і каже, що саме там діти мають бути, оточені молитвою, іконами, Божественною Літургією та людьми, які люблять Христа. Він наводить книгу Буття, де Бог говорить людству плодитися і розмножуватися, і зазначає, що життя не є тим, чого християни мають боятися або сприймати як незручність.

Здатність дарувати нове життя названо одним із найбільших дарів, які Бог дав людству. Для християнського подружжя шлюб покликаний не замикатися на собі заради втіхи, а ставати плідним через прийняття дітей, коли Бог їх посилає, і через їхнє виховання так, щоб вони пізнавали і любили Його. Відповідальність включає приведення їх до церкви, навчання молитви, те, щоб вони бачили, як молитуються дорослі, навчання осінятися хресним знаменням, прощати, розрізняти добро і зло, і пізнавати Христа не лише в неділю.

Пост визнає, що не кожна людина мусить одружуватися, не кожна пара може мати дітей, що Церква шанує безшлюбність і чернецтво, а безплідність не робить шлюб меншим за цінністю перед Богом. Коли Бог дає дітей, вони не є перешкодою, а стають частиною відповідальності та шляху до спасіння. Світу потрібне нове покоління, яке знає Христа, і починається це з того, що дитина почувається вдома в Церкві.

Пост завершується словами з Євангелія від Марка 10:14: «Дозвольте дітям приходити до Мене».