Ancient Faith
YouTube
Д-р Ніколас Румас про православні апокрифічні історії
38:02
Мелані бере інтерв'ю в д-ра Ніколаса Румаса про його книгу «Історії, яких немає в Біблії: Апокрифічні книги з православної традиції», опубліковану Ancient Faith Publishing. Румас, професор теології в Гелленік-коледжі з докторським ступенем з догматики в Університеті Маркетт, пояснює, як його дослідження старозавітних псевдоепіграфів привело до цього проєкту.
Він розповідає, що виріс у змішаній релігійній родині й вивчав православ'я, читаючи такі книги, як Новий Заповіт, Євангеліє дитинства Томи та Протоєвангеліє Якова. У Маркетті він навчався під керівництвом Маркуса Плестеда й Андрія Орлова, набуваючи фаху в старозавітних псевдоепіграфах. Книга представляє сім апокрифічних текстів, збережених православними переписувачами майже дві тисячі років; багато з них збереглися лише в слов'янських рукописах, доки друкарський верстат не витіснив їх.
Румас упорядковує тексти в біблійному хронологічному порядку: Смерть Адама (Життя Адама і Єви/Апокаліпсис Мойсея), Енох і Спостерігачі (Книга Спостерігачів/1 Енох), Прихід потопу (Слов'янський Енох/2 Енох), Авраам і ідоли (Апокаліпсис Авраама), Історія Асенет (Молитва Асенет), Походження Марії (Протоєвангеліє Якова) і Суд над Ісусом (Діяння Пилата/Євангеліє Никодима).
Він вибрав ці сім за їхню оповідну якість і спільну дугу від гріха до відкуплення. Румас описує труднощі перекладу: рукописна традиція хаотична, зі спотвореним формулюванням у слов'янських копіях і переписувачами, які вільно додавали, вилучали або переписували матеріал, тож жодної єдиної авторитетної версії не існує. Він діяв як переписувач, вибираючи найбільш зв'язні розповіді.
Румас наголошує, що ці книги не є Писанням, не стоять на рівні з отцями Церкви і не є фактично надійними; це повчальне оповідання для «серйозної розваги», майданчик для священної історії, що належить православній традиції. Він зауважує, що Протоєвангеліє Якова, ймовірно, записало наявні усні передання про Марію, а не створило їх.
Його ключове послання: цей матеріал є частиною православної традиції, яка зникла на історичну мить і тепер знову доступна православним читачам, щоб вони могли повернути її й читати як свою.
Ключові моменти
- Д-р Руміс представляється: він живе в Массачусетсі, завжди був православним, але виріс у змішаній релігійній родині й вивчав православ'я, читаючи такі книги, як Новий Заповіт, Євангеліє дитинства Томи та Протоєвангеліє Якова.
- Він професор теології в Гелленік-коледжі, викладає Новий і Старий Заповіт, має докторський ступінь з догматики в Університеті Маркетт, де навчався під керівництвом Маркуса Плестеда й Андрія Орлова, набуваючи фаху в старозавітних псевдоепіграфах.
- Книга містить сім апокрифічних текстів, збережених православними переписувачами майже 2000 років; багато з них збереглися лише слов'янською, доки друкарський верстат не витіснив їх із загальної свідомості.
- Сім книг упорядковано за біблійною хронологією: Смерть Адама (Життя Адама і Єви/Апокаліпсис Мойсея), Енох і Спостерігачі (Книга Спостерігачів/1 Енох), Прихід потопу (Слов'янський Енох/2 Енох), Авраам і ідоли (Апокаліпсис Авраама), Історія Асенет (Молитва Асенет), Походження Марії (Протоєвангеліє Якова) і Суд над Ісусом (Діяння Пилата/Євангеліє Никодима).
- Він вибрав ці сім, бо це чудові історії, які дають насолоду як наративна теологія, і вони складаються в дугу від гріха (Адам, Енох) до відкуплення (Марія, Христос).
- Найважче було розібратися в хаотичній рукописній традиції: деякі тексти існують лише слов'янською зі спотвореним формулюванням, а переписувачі вільно додавали, вилучали або переписували матеріал, тож жодної єдиної авторитетної версії не існує.
- Ці книги не є Писанням, не стоять на рівні з отцями Церкви і не є фактично надійними; це повчальне оповідання для «серйозної розваги», майданчик для священної історії. Протоєвангеліє Якова, ймовірно, записало наявні усні передання про Марію, а не створило їх.
- Його ключове послання: це частина православної традиції, яка зникла на історичну мить і тепер знову доступна православним читачам, щоб вони могли повернути її й читати як свою.